Лорел Гамільтон. Обсидіановий метелик
Коли дивишся в ці очі, розумієш, що за ними немає нікого, з ким можна говорити.
Коли дивишся в ці очі, розумієш, що за ними немає нікого, з ким можна говорити.
Немає нічого більш кличе, ніж красивий чоловік, який не впевнений у собі.
Настає момент, коли або приймаєш себе такою, як ти є, або приречеш себе бути нещасною до кінця своїх днів. І без того інші намагаються зробити тебе нещасною, не треба їм допомагати.
Він сліпуче посміхнувся мені, і я помітила, що він справді дивиться на мене, а не на Натаніеля. Я почала було робити те, що я робила протягом багатьох років - хмуритися і суворо дивитися на нього - а потім зрозуміла, що я зовсім не гніваюсь. Я посміхнулася, даючи зрозуміти, що помітила його; він витрачав свої посмішки на мене, і я це оцінила. Я усміхнулася, дозволяючи радості наповнити моє обличчя. Ця усмішка не призначалася тільки офіціантові, вона була адресована чоловікам навколо мене, і все ж вона зробила усмішку офіціанта ще сліпучою, а його очі заблищали. Не така вже й погана ідея, поділитися цим, навпаки, це було чудовою річчю, щоб розділити її навіть із тим, кого зовсім не знаєш.
"Так" - легка брехня, проста, всього з одного слова.
Гірка емоційна правда гризла мене сильніше, ніж секс із людиною, яку я не люблю.
Але, як говорила моя бабуся, Блейк,«якби жалю були конячками, ми б усе їздили верхи».
Постарайся вбити мене першим пострілом, бо другого вже не буде.
Якими б ілюзіями влади не тішив себе домінант, а це підлеглий визначає, наскільки далеко зайде і де зупиниться.
Я давно засвоїла урок: якщо тебе не любить чоловік твого життя, найкраща помста – добре виглядати.