— Так ганятимете — права відберуть.
— Та хай відбирають, адже вони все одно прострочені.

Бити жінку – це виняткове худоба!

— Що у вас із Тетяною? Нерозв'язні протиріччя чи просто посварилися?
— Ех, Андрію, у відносинах нічого простого в принципі не буває, тим більше з Тетянами.

Та я не хвилююся. Я сам відвіз її до пологового будинку, дев'ять місяців читав книжки про вагітність. Подивився домашні пологи через мережу, чужі, навіщось... Я не переживаю. Я не хвилююся... Я в паніці.

Я хочу бути першим, хто все поправить, перш ніж уламки не зібратиме.

- Заціни! Махнув не дивлячись! Раритет! Круто у такому прикиді прийти на виставку? [Демонструє шкіряну куртку-косуху]
- Куди?
- У моєї дочки - виставка, я хочу сьогодні виглядати як бог!
— Ну, взагалі-то, в такому прикиді ви виглядаєте як...
— Мовчи! У тебе немає  смаку.

— Подушка безпеки у твоєму драндулеті є?
- Звісно! І простирадло, і ковдра... і подушка.

Антоніо Ломаццо: — До побачення, капітане!
Андрій Васильєв: - Майор.
Джузеппе: — Щасливо, синьйоре капітане, до побачення!
Антоніо Ломаццо: — Майоре, бовдуре!
Джузеппе: - Майоре Болване!

— Не  прикинь, тридцять п'ять років мужику, Шишкіну цьому, і що його тепер у тираж списувати?
— А ви хотіли б наостанок у великий стриптиз вдаритися?
— Та ні, куди там? Втратила моя дупа колишню пружність...