— Ви ж непитуща.

— Як це непитуща? Дуже навіть… чому?

— Якщо ви директор, ви думаєте, все можете собі дозволяти? Знищувати! Топтати!
— Вас — так.
— Бити, так?
— І буде мало.

Просто ви заплакали — і наче ви нормальні...

— Ти ж розумниця.
— Коли жінці кажуть, що вона розумниця, це означає, що вона кругла дурниця?

— Що ви за людина? Я не можу вас розкусити...
— Не треба мене кусати, навіщо розкусувати.

Це директор нашої установи Людмила Прокопівна Калугіна. Вона  знає справу, якою керує. Таке також буває.

Якби не було статистики, ми б навіть не підозрювали, як добре ми працюємо.

Ми вас любимо. Десь у глибині душі, десь дуже глибоко.