— О, брате, ти тільки послухай. О, я такої музики не чув із часів Срібного Міста, мабуть.
- Що, в пеклі немає  музики?
— Тільки для тортур. І найчастіше жахлива. Останнім часом ставимо пісні одного молодика на ім'я Бібер. Господи, чув би ти їхній крик.

Були часи, коли я думав, що знаю все. Коли я був ангелом і проводив увесь свій час, дивлячись униз, на світ. Але я дізнався, що для об'єктивності треба дивитися й нагору. Це гарне нагадування про те, скільки ми не знаємо.

— Отже, ти займався сексом із безіменними масажистками?
— Ти мене знаєш, брате: вино, жінки та пісні. Все, вирушай, мені не потрібна нянька.
- Твоя щока говорить про інше.
— Виявляється, удар з ноги від Брюса Лі до репертуару художниці не входив. Мені довелося укласти угоду з сином детектива.
— Так ось з ким ти був — з Хлоєю та Тріксі. Вино, жінки та пісні, ага...
— Загалом усе перераховане було! Якщо... рахувати караоке, після гри в«Монополію».