— Навіщо ти стільки ревела, дурненька! — лаяла себе Аліса, марно намагаючись доплисти до якогось берега. — Ось тепер у покарання ще потонеш у власних сльозах! Та ні, цього не може бути, — злякалася вона, — це ні на що не схоже! Хоча сьогодні все ні на що не схоже! Це і називається, на мою думку, опинитися в плачевному становищі...
Оце так! - подумала Аліса. - Кіт з посмішкою - і то рідкість, але вже усмішка без кота - це я просто не знаю, що таке!
Я бачила таку нісенітницю, в порівнянні з якою це нісенітниця — тлумачний словник.
— Неможливо...
— Можливо, якщо ти віриш у це.
... мені здається, що люди здебільшого ходять на роботу, щоб сплачувати за можливість ходити на роботу.
Болтаю, коли хочу і коли це потрібно для справи, але коли мені кажуть мовчати замість того, щоб сказати, що я мала сказати, а я не кажу — я мовчу, тоді я не кажу взагалі!
Західне суспільство - це суспільство тотальної вербально-товарної наркоманії, ось чому в ньому заборонені хімічні наркотики.
– Так би й сказала! – докірливо сказав Заєць. - Треба говорити те, що думаєш!
– Я завжди так і роблю! – випалила Аліса, а потім, трохи подумавши, чесно додала: – Ну, принаймні… принаймні, що я говорю, те й думаю. Загалом, це ж одне й те саме!
- Нічого собі! - Сказав Капелюшник. - Ти б ще сказала: "я бачу все, що їм", і я "їм все, що бачу" - це теж одне й те саме!
– Ти б ще сказала, – підхопив Заєць, –«я вчу те, чого не знаю» і«я знаю те, чого не вчу» – це теж одне й те саме!
– Ти б ще сказала, – несподівано відгукнулася Соня, не розплющуючи очей, –«я дихаю, коли сплю» і«я сплю, коли дихаю» – це теж одне й те саме…