— Винятково рідкісне вино із глухого села в Бардо. Там прийнято не м'яти виноград ногами, а класти його на живіт юній нареченій у той час, як новоспечений чоловік здійснює з нею акт фізичного кохання. Ваше здоров'я.

— Це вино з наших льохів. Я впізнаю його смак.

— Треба сказати, що це кров Христа. Тоді ви мені повірили б.

— І яка вузькість кругозору, лише найнижче в природі людини!
— Я говорю про великі і вічні зв'язки, які пов'язують усіх до одного, адже всі ми їмо, випорожнюємося, згуртовуємося і вмираємо.
— Але ж ми ще й любимо. Будуємо міста, пишемо музику, складаємо вірші — чому б не написати і про це?
- Я белетрист, а не мораліст.
— Чи не це завдання художника — людину ушляхетнити?
— Це ваше завдання, абат. А чи не моя.