— Ти щойно збрехав Пенні!
- Так, збрехав.
- І так спокійно! Ні прискореного дихання, ні підвищеного потовиділення.
— І що?
— Відсутність фізіологічних індикаторів брехні є ознакою схильного до насильства соціопату.
- Шелдон, ти хвилюєшся про свою безпеку?
- Ні. Гадаю, якби ти збирався мене вбити, ти давно це вже зробив би.
- Свята правда...

Дуже часто, коли жінки гадають, що злі, вони просто голодні.

- Це не чесно. Пенні не змушує Леонарда триматися за руки.
— Тому, мабуть, є причина...
— Спітнілі долоні, антисанітарія, дурний вигляд... вибирай...

- Чому ти плачеш?
— Бо я дурниця!
- Це не привід, щоб плакати. Ось я, наприклад, плачу тому, що мене оточать дурні люди. Це мене засмучує.

Я знаю, що ти боїшся розчарувати мене, але я хочу тебе заспокоїти, бо мої сподівання щодо тебе й так невисокі!

Я геній, бо я геній!

— Шелдоне, чому у тебе на столі всі ці не відкриті платіжні чеки?
— Тому що більшість речей, які я планую купити, ще не винайдено.
— Тут, мабуть, буде кілька тисяч доларів. Чому б тобі не покласти їх у банк?
— Я не довіряю банкам. Я вірю, що коли роботи повстануть, саме банкомати очолять заколот.

- Пробачте я спізнився.
- Що трапилося?
- Та нічого, я просто не хотів приходити.

— Ой, нервуємо, докторе Купер?
- Ні. Те, що ти бачиш, — це людина, яку аж трясе від впевненості.

Твої зізнання під дією ліків шалено чарівні.