— За скільки ваш костюм?
— Він рахунок закладу... Або він згорить.

- Що з вашим носом?
- Тобі треба приспати твого брата!
— Пробував, він покусав ветеринара.

— Я більше не чую лопати за стіною... Ти допоможеш мені?
- Допомогти з чим?
- З усім. З усім цим хаосом, грібаним життям, бізнесом... Я знайшов тебе, а ти знайшла мене — ми допоможемо одне одному.

— Згідним ірландцям та королю потрібна смерть однієї людини. Чому він?
— А ти питав, чому у Франції?
- Так.
- Так треба.
- А чому я?
- Так треба.

— А хто розповів усі поліції?
— Знаєш, Джоне, враховуючи, який я розумний, виходить, що це міг бути тільки я.

- Ти тепер і стрибки підтасовуєш? А дозвіл на це від Біллі Кімбер отримав? А? Тоді що за справи? Думаєш, нам по зубах і китайці, і Біллі Кімбер? Так у Біллі ціла армія!
- Я думаю, Артуре. Це моя робота. Я вважаю. Щоб тобі не довелося.

— Вдома люди зовсім інші.
- В сенсі?
— Спокійніше, беззахисніше.

— Мій дядько наказав спокусити вас, щоб підкорити, але ж у вас дружина красуня, це зробити буде непросто. Я б трахнула вас заради справи, що ви на це скажете?
- Що не треба заважати горілку із шампанським.

— Чим займався ваш батько?
— Він передбачав майбутнє і крав коней. Часто передбачав, що в когось умикнуть коня і всі дивувалися, коли так і траплялося.

— Так і що ти робитимеш?
— Я продовжу, доки не знайду того, кого не зможу перемогти.