Ехх... Незручне мовчання та алкоголь. Як День Подяки вдома...

[Подумки] Скажи йому, що ти відчуваєш, тільки так, щоб не по-дівчачому вийшло. [вголос] Мені так тебе не вистачає і мені від цього дуже боляче!

Я подумав, наскільки складне у чоловіків его. Через нього нам постійно потрібно переконуватися в тому, що ми сильні, і нас бояться. Через нього ми так боїмося просити допомоги і натомість мовчки сподіваємося, що хтось здогадається сам.

— А дехто вважає, що я схожий на молодого Кіану Рівза.
- І хто так вважає?
- Я.

Іноді треба йти до кінця, незалежно від того, як важко.

- Ти що, хочеш як інші сказати:«Нормально, старий, все буде добре?»
— Я твій найкращий друг, я скажу тобі, що ти хочеш почути.

— Тобі вже тридцять років, а ти ще не зробив нічого з нашого списку«що чоловік має зробити до тридцяти років», ти навіть не спав голим у гамаку!
— Ну... я боюся бабок!

... Заткнися! Заткнися! Заткнися! Заткнися! Заткніться все! Хто ви такі, щоб давати мені поради та засуджувати мене?! Ви тільки й робите, що ногоєте, як вам важко у ваших стосунках! Так, так, так, знаєте, можете не дивитися на мене своїми страшними очима, я вас не боюся!«Ой, ні  Джордан приділяє всю увагу лише дитині!» Як, напевно, це тяжко для лікаря, який хоче, щоб всю увагу приділяли тільки йому! А ви двоє сваритеся з того моменту, як побралися! Ви думаєте, ваша проблема така унікальна, так? А може, ви просто злякалися? А ти знаєш, я вже готовий забути на секунду, як буквально місяць тому ти мені казала, що в тебе ніколи ні з ким ніколине буде жодних стосунків. Так кумедно дивитися збоку, як ти сама їх тепер і губиш! Єдине, що піднімає мені настрій — коли я сиджу вдома, втупившись у стелю і мрію, щоб поряд був хоч хтось із ким можна було б поговорити — це те, що ніхто з вас, ідіотів, не розуміє, які ви ж, млинець, Щасливі!

А знаєте, що найстрашніше? Мені здавалося, що він із нас найсильніший. Але, можливо, головне тут не бути найкращим. Можливо, головне тут знайти маленькі радості, які можуть допомогти дожити до вечора. Це підтримка близької людини або те, що ти дозволяєш собі піддаватися емоціям... нехай навіть на мить. Або це можливість хоч раз побути безкорисливим. Не знаю... Напевно, головне це просто вижити. Будь-яким методом.

Кажуть, що все добре колись закінчується. Іноді це буває тихо, інколи ж це трапляється не дуже тихо. Але раптом ти розумієш, що дійшов до краю. І йти далі сил немає.