О дитя моє, не применшуй чудесної сили своїх сліз. Вони можуть стати зцілюючими водами та потоком радості. І іноді вони — найкращі слова, які може сказати душа.

Не треба боятися минулого, Фініку. Про нього треба пам'ятати, але глибоко не пірнай. А якщо поринув углиб, встигни вчасно виринути. Інакше задихнешся. Перед сном думай про завтра. У ньому новий ранок, нове життя.

... потім у саду, замість жовтої спідниці видали рожеві шорти. Нормальні жінки за таке йдуть у дощ в одній нічнушці, грюкнувши дверима по голові всім цим мерзотникам. Але Ляля всіх вибачила. І образу нічим не видала, лише трохи відстовбурчена губа стукала по коліна.

У дитинстві ми всі ніби ходимо по воді, по оманливо гладкій і щільній поверхні озера, і нам знайоме те дивне почуття, що в будь-яку секунду можна розпороти цю гладь і піти в глибину, затаїтися там і зникнути для всіх так, ніби тебе ніколи й не було.

Прощення потрібно насамперед прощаючому, воно звільняє від того, що пожирає тебе живцем, що вбиває в тобі радість і здатність любити повною мірою і відкрито.