— Це що було?

— О, нісенітниця — дірка у фюзеляжі. Тепер нікому з нас не врятуватись.

— Так, Пилипе, якщо щось не так — скажіть!

— Радий був познайомитись...

— Хлопці з вулиці не знають жалю.

— У цьому все й річ. Я не хочу, щоб мене шкодували.

— Це з«Тома та Джеррі», так?

— "Том і Джеррі". Який дурень! Допоможіть, це ж шедевр!

Можливо, я наївний, але, сподіваюся, у мене є ще щось хороше, крім банківського рахунку.

Я візьму тарт татін. Чи не сирий! А то ви мені тістечко принесли із сирим шоколадом! Весь якийсь м'який, неприємний, коротше фу-у!

— І в цьому дивному, неживому та нечуваному світі...
— Подзвоніть їй.
—...Де сфінкс та серафим зливаються в ефірі...
— Подзвоніть їй!

Блін, вона  із Дюнкерка. Це погано. Жодна міс Франції там не народилася.

Нема ручок — немає  цукерки.

Я не хочу, щоб мене шкодували. Він часто простягає мені телефон. Він забуває.

Якщо під музику не танцюють – це не музика.