— Моя дорога тітка Августа, я хотів сказати, що лікарі з'ясували, що Банберрі більше не судилося жити. І Банберрі помер. На жаль.
— Схоже, він був солідарний з думкою своїх лікарів, я рада, що він нарешті зважився, на конкретні дії й послухався поради медиків.

— Сподіваюся, ти добре поводиться?
— Я добре почуваюся, тітко Августа.
— Це зовсім не те саме. Як правило, це рідко збігається.

Вам належить вибирати між цим світлом, тим світлом та Австралією.

Коли я засмучений, єдине, що мене втішає, це їжа. Я відмовляюся від усього, крім їжі та випивки.

Жінки звуть один одного сестрами, лише коли вони використовували запас інших слів.

Тільки не говоріть зі мною про погоду. Щоразу, коли чоловіки заводять зі мною розмову про погоду, мені здається, що в них зовсім інше в голові.

Втрату одного з батьків можна розцінюватися як нещастя. Але втрата обох - це просто безтурботність.

— Коли ти в місті ти розважаєшся сам, коли ти в селі ти розважаєш інших, це така нудьга!
- І кого ти розважаєш?
- Сусідів, сусідів.