— Привіт, люба.
- Хто це?
- Ауч. Хіба минуло так багато часу?
- Клаус...

— Ти ревнуєш, що я була з твоїм братом?
- Вже не ревну. Тільки не тебе, більше не тебе.

- Я не знаю, що я хочу.
- Ну, це неправда. Ти хочеш того ж, що й усе.
— І чого ж, таємничого незнайомця, який знає відповіді на всі запитання?... Скажи мені, чого я хочу?
— Ти хочеш кохання, в якому можна розчинитися. Ти хочеш пристрастей, пригод та трішки небезпеки.

Коли щирі почуття, ти не можеш просто відвернутися.

Я знущаюся. Ти ненавидиш мене. Все повернулося на круги свої.

Як мати я підвела тебе багато в чому. Але я не дозволю тобі знищити себе.

— Я з тобою нікуди не піду, ти мене намагався вбити!
— Так, а ти мене взагалі вбив!

— Ну, дослідження Ізабел про Містік Фолс... У ньому дуже багато переказів та легенд. Я тоді думав, що більшість із них — вигадка.
- Ага, як та прикольна історія про вампірів.

Давай до діла: я вбив тебе, ти хочеш помсти. Вставай у чергу!

Я люблю тебе, Олено! Я люблю тебе так сильно, що навіть не можу зробити нічого егоїстичного. Чому ти цього не розумієш?