Ти можеш все, якщо поряд є людина, яка в тебе вірить.

— Але ти все одно ненавидиш мене?
— Так, я тебе ненавиджу. І якщо я не звинувачуватиму тебе за те, що ти занапастив нашу дружбу, мені доведеться звинувачувати себе. А мені здається, я цього не заслуговую.

Спогади... надто важливі...

Сьогодні я змінюю тебе на текілу.

Ти перетворив його на монстра. Тепер він – твоя проблема.

Поцілуй мене чи... убий, хоча ми обидва знаємо, що ти здатний лише на перше...

— Він мене ненавидить.
— Ні, це не ненависть, це — Ти мене покинула, і я занадто крутий хлопець, щоб це показати.

Через рік чи, може, через вік  ти з'явишся на порозі мого дому і дозволиш подарувати тобі весь світ. Запам'ятай мої слова – хлопець із маленького містечка, провінційне життя – тобі цього буде мало.

Розповідь про громадянську війну від першої особи? Для вчителя історії це як порно.

Слухай, з мене не дуже гарна нянька. І вибач, молочка з печивом у мене для тебе теж немає.