— Коли я розповів тобі свій план, то чому ти не попередила, що я помру, якщо зроблю це?
— Стільки правил... Все не згадаєш...

Дорогий щоденник. Бурундук спитав моє ім'я сьогодні. Я представився як Джо. Ця брехня переслідуватиме мене вічно.

— Це погана ідея...
— Не буває«поганих» ідей, бувають лише погано реалізовані чудові ідеї!

З тобою набагато веселіше, коли ти спиш.

- Вона має повне право ненавидіти мене, але вона допомогла Стефану врятувати мене.
– Чому ти такий здивований?
- Вона  зробила це заради тебе. А значить, десь поміж справою, ти вирішила... що я вартий порятунку. І я хотів... подякувати тобі. За це.

– Я хотіла попрощатися.
– Вже їдеш?
– Я знаю, що мені не раді.
- Не дуйся. Жінці твоїх років це не личить.
- Ауч.

— Тобі варто припинити це.
- Робити що?
— Вважати, що я буду добрим хлопцем, тільки тому, що про це мене просиш саме ти.

Можеш підказати мамі, що тіло Еммі лежить на дні яру зі зламаною спиною – це заощадить час.

- У яку гру ти граєш, Кетріне?
— А ти хочеш погратись?
— Я не можу грати, доки не знаю правил.
— А немає жодних правил, Стефане. Немає  жодних правил…

Я люблю тебе, і тому я не можу бути з тобою егоїстом.