Іноді помста благородна.

- Анна забрала Олену!
— Так, я зрозумів це, прослухавши 600 повідомлень на автовідповідачі.

Чому через тебе в мене завмирає серце?

Я що, потрапив до паралельного світу, де зі Стефаном весело?

- Що відбувається?
- Ми збираємося вбити Кетрін.
— Я все можу пояснити.
— Так, будь ласка!
— Ми... Збираємось вбити Кетрін.

За чоловіка, який розбив моє серце, покалічив мою душу, зруйнував моє життя і знищив усі шанси на щастя!

— Ти маєш рацію, що борешся... З почуттями, які до неї відчуваєш.
- І чому ж?
— Бо якщо ми хочемо вижити, ми не повинні переживати ні про кого.
— Через уподобання можна загинути.
— Тож зараз слушний час, щоб припинити звертати увагу на емоції.

Справа в тому, що я закоханий у неї. І це зводить з розуму. Я не контролюю це.

— Мере, що ви тут робите?
- Деймон? А ти як тут?
— Я вампір… а у вас якась відмазка, ні, правда?

Якщо ти прокинешся вампіром, я сам заколю тебе. Тож не варто. Адже я не зможу змиритися з тим, що ти ненавидітимеш мене вічно!