- Ми можемо вбити його сьогодні! За допомогою Бонні!
- Ні, Деймон! Якщо Бонні використовує стільки сил, вона  помре!
— Я напишу їй чудову поминальну промову!

Ти побажав би бути з тим, хто пише про Ноїв ковчег, або тим, хто пливе на ньому?

— Я маю диявольський план.
- І який же?
— Ну, якщо я скажу, він втратить свій диявольський сенс.

- Стефан тут?
- Ага.
- Де він?
— І тобі доброго ранку, міс«Я на спецзавданні».
- Як ти можеш бути таким зарозумілим і слизьким після всього, що ти зробив?
— А як ти можеш бути такою хороброю та дурною, щоб називати вампіра зарозумілим та слизьким?

- Бонні знешкодила винахід Гілберта, Ізабель поїхала... і це День Засновників. Співаємо солодку вату, вкраду твою дівчину.
- НЕ починай.
– Ти перший почав, Стефане.«Я тобі не довіряю»,« дай їй спокій». Я насолоджуюся цим.

Чорт, ти псуєш ідеальний день своєю дивною філософською балаканею.

- Ти завжди залишаєшся у виграші! Як це виходить?
— Я не дозволяю коханню стати в мене на шляху.
— Тоді насолоджуйся вічністю на самоті!

Невідомість може бути небезпечною.

- Ти в порядку?
— Ти не єдиний, хто це запитує.
- І що ти відповідаєш?
— Що я гаразд.
— Ти хоч раз мала це на увазі?
- Ні.

- Вау, Деймон! В якісь повіки ти будеш обережним.
— Так, Стефан, я перетворююсь на тебе. І це сумно для нас обох.