— Розкажи мені, в чому різниця між зв'язком із творцем та навіюванням?
— Навіювання... Це просто контроль над розумом. Типу гіпнозу. А цей зв'язок... Це як віра. Ти робиш щось, бо віриш, що так треба.

Довіра породжує довіру. Довірся, щоб тобі довіряли.

Це ж дизайнерська річ, чувак, нафіга порвав!

Сумує той, кому не байдуже.

Я б нізащо не став прати те, що між нами було, нехай навіть скорбота переповнювала мене. Я хапався б за кожну мить, коли ти була в моїх обіймах, кожну твою посмішку, все те щастя, що ми зазнали. Не важливо, як сильно я сумував би за тобою або як мені було б боляче, я б ніколи не стер все, що в нас було. Я хотів би переживати кожен момент, перебуваючи в пекельній агонії, ніж стерти спогади, в яких є ТИ!

Не плутай той факт, що ми не спалили тебе уві сні, з довірою.

Потрібно завжди бути на крок попереду свого ворога.

Все, що ми можемо, — бути готовими на краще, щоб коли це найкраще прийде, ми запросили його зайти, тому що ми потребуємо його... Я потребую.

Я вирішуватиму, кому жити, а кому помирати, а ти стежитимеш, щоб не постраждали інші. Я навіть дозволю їй мене ненавидіти. Але врешті-решт вона  виживе завдяки мені.

- Ти надто далеко зайшла, тобі не здається? Олена може прийти будь-якої миті.
– Це найвеселіше, Стефане.