Я помер каменем і знову воскрес рослиною. Я помер рослиною та воскрес твариною. Я помер твариною і народився людиною. Чому ж я маю боятися смерті? Я зроблю ще крок і воскресну ангелом. Знову помру і стану тим, про що не може подумати розум. Я стану їм.
Якщо з розумом візьмешся за пошуки, багато чого знайдеш.
Я падатиму, падатиму, і падатиму... Але коли я встану — упадуть усі.
— А якщо я хочу, щоб це кохання вже закінчилося?
— Вона закінчиться, тільки коли я помру…
— У дитинстві я ходила босоніж. Матінка казала: пройдися босоніж і вся туга і біди підуть. Земля дарує людині добро і радість. Мені здається, вона мала рацію.
— Вона мала рацію. Тільки земля дає нам справжній спокій. Але ось тільки де цей спокій шукати: на землі чи під землею?
Що ж... дипломатія — це непогано. Спочатку люб'язно поговоримо, а потім зрівняємо із землею.
Я перебуваю між раєм і пеклом, і я в чистилищі... Так закінчиться моє життя? Коли я бачу ваше обличчя, відкриваються сади вашого раю, і я йду на своє щастя... Вдалині від вас полум'я пекла спалює мою душу - я горю... Я борюся з долею...