Усі можуть жити вічно, якщо не робити дурниць. Хіба це не страшно? Ви ніколи не зробите нічого дурного чи сміливого, чогось вартого...

Не всі знають, що часу достатньо.

— З тобою завжди найманець?
- Ні. Зазвичай їх зі мною двоє.

Я так утомився... Мозок можна розтратити, навіть якщо тіло ще молоде...

Ми заробляємо час і витрачаємо його.

— Якби ти мав багато часу на годиннику, що б ти зробив?
— Перестав би стежити. Я можу сказати одне, якби мав час — я не витрачав би його даремно.

Хіба забирати викрадене — крадіжка?

Ніхто не повинен жити вічно, якщо за це платять іншим життям.

Я не маю  часу. Я не маю  часу турбуватися через те, як це сталося. Сталося – і сталося.

— Туди йти дві години. А в мене лишилося всього півтора…
— Тоді біжіть!