- Рахмат-джан-ока.
- Що?
- Дякую, по-узбецьки.
— Будь ласка.
- Не зрозумів?
— Будь ласка, українською.

Солдатська заповідь: подалі від начальства, ближче до кухні. Потопали.

Хто сказав, що треба кинути
Пісні на війні?
Після бою серце просить
Музики подвійно!

- Ти збив?
— Я міг би, звичайно, й більше, але ви, товаришу командир, своєю нижньою білизною налякали всіх німців.

Хлопці! Будемо жити!

— Ось у Берліні, на найвищій уцілілій стіні, я з величезним коханням напишу:«Развалинами Рейхстагу задоволений». І можна їхати додому сади обприскувати.
— Командиру, коли ви будете в Берліні автографи залишати, я вас дуже прошу, подивіться уважніше. Там уже будуть наші підписи... першої ескадрильї.
— Та яка різниця, братку: наші, ваші...
— І взагалі там першим розпишеться рядовий піхотний Ваня. Та й по праву.

Ромео з Ташкента засумував, Джульєтта в кукурудзяні помчала.

— Як ви не помітили? Ми ж сьогодні над моєю Україною билися...
— А як помітиш? Ті ж поля, дороги, села...
— Е, ні! А повітря? Інший. А небо — блакитніше. І земля зеленіша!
- Командир! Щодо зелені у нас у Сибіру...
— Ну навіщо, дорогий, у Сибіру? Приїжджай у Бакуріані! Ти подивишся, що таке зелень! Там у горах...
— А ти бачив Єнісей?
- Не бачив! А ти Цкенесхалі бачив?

Любов... Ми ось із Серьогою від Бреста до Сталінграда тупотіли з любов'ю... І від Сталінграда сюди, до Дніпра. З любов'ю... Я цим маршрутом зможу через сто років без карти літати. Тому що по всьому маршруту могили наших хлопців із«співочої». І там не одна ескадрилья, там дивізія лягла! А скільки ще...

І в ту ж мить закохане створення, увімкнувши форсаж, помчало на побачення!