— Атосе, вона  мені сказала, що я її ніколи не забуду. Це правда?
— Так, мій бідний Д'Артаньян, це правда.
— І як тепер жити?
- Так і живіть.
— А якщо в мене не вистачить сили?
— Вистачить.

— Коли ти станеш маршалом Франції, мій бідний Д'Артаньян.
— Чому я бідний?
— Тому що я так любила тебе, що ти ніколи мене не забудеш.