— Кажуть, що цей корабель ніколи не втопиться.
— Так і є, пане, сам Бог його не потопить.

— По-моєму, ви почервоніли, містере великий художник. Не думаю, що мсьє Мане червонів.
— То він же пейзажист.

Відчуття, ніби я стою посеред переповненої народом кімнати, кричу на весь голос, а ніхто не чує.

— Вона  стара брехня. Грошей чи слави захотіла. Як та російська царівна Анастасія. Роза Дьюіт Б'юкейтер загинула на«Титаніку», коли їй було сімнадцять, так?
- Правильно.
— Якби вона вижила, їй було б понад сто років.
— Скоро виповниться сто один.
— Значить, вона  дуже стара брехня!

Важко бути такою бідною, коли ти така багата.

Серце жінки - як глибокий океан, повний таємниць.

- Куди, міс?
- До зірок!

- Все життя це гра в удачу.
— Справжній чоловік сам ловить успіх.

Не знаю як ти, а я... А я збираюся... Я неодмінно надішлю листа в компанію«White Star», і висловлю своє невдоволення!

Джеку, я хочу, щоб ти намалював мене, як одну зі своїх француженок. Так як я заплатила, то я розраховую отримати те, що хочу.