Що? Думаєш, дівчисько з першого класу і випити не вміє?

— Це був найеротичніший момент у моєму житті. Принаймні на той час.

— І що було далі?

— Ви хочете спитати, чи було щось далі? Вимушена вас розчарувати Джек був справжнім професіоналом.

— Роза, пообіцяй мені, що залишишся живим. Що ти не здасишся, що б не сталося, що б не сталося, обіцяй мені зараз, Розо, і будь—що виконай обіцянку.

— Я обіцяю. Я нізащо не здамся, Джеку, я нізащо не здамся...

— Ти просто псих!
— Можливо. Але квитки в мене.

— Я сподіваюся, що в шлюпках будуть пасажири одного класу?
— О, мамо, замовкни! Ти не розумієш? Вода крижана! А шлюпок не вистачить навіть половини пасажирів! Половина людей на кораблі – загине!

- Я Джек Доусон.
- Роза Дьюїтт Б'юкейтер.
— Покажеш, як це пишеться, гаразд?

Він залишився жити тільки в моїй пам'яті.

Вони просто сиділи чекали. Чекали на життя, чекали смерті, чекали на абсолют, який так і не прийшов.

- Я люблю тебе, Джеку!..
- Ось цього не треба! Ще рано прощатись! Ще рано...
— Мені так холодно!
- Послухай мене! Ти не втопишся. Ти залишишся жити, і в тебе буде багато дітлахів, і ти побачиш як вони виростуть. Ти помреш старою, старою жінкою в теплій постелі. Але не тут. Не цієї ночі. І не зараз, ти зрозуміла мене?

Все наше життя - гра, до того ж азартна.