Не треба дивитися на тіні. Вони не відображають справжнього стану людини. Сама людина може бути сумною.

Ця людина - сліпуча зірка. Я відбиваю це світло, і на душі світлішає, але іноді там дуже темно. Світліше, коли є надія, і темніше, коли розчарування.

- Як гарно! Яка зіркова ніч!
— Я тебе важко бачу, думаєш, чи зможу зірочки на небі порахувати?
— Тоді... що про місяць?
- Вона  там.
— Виходить... єдина зірка, яку ти можеш бачити, — це місяць.
- Місяць не зірка.
— Світить у темряві й не зірка?
— Місяць відбиває світло інших зірок. Справжня зірка світить без чиєїсь допомоги... поодинці... Якби місяць був зіркою, він світив би, як сонце.
— Не має значення, що місяць не зірка, а просто відбиває чуже світло... Ось сонце надто марнотратно світить. А місяць — корисна штука, що освітлює дорогу в темряві.
— До Мі Нам день називається ясним, бо світить це«некорисне» сонце.
— Дійшло нарешті.
— День змінюватиме ніч... але сонце... назавжди залишиться справжньою зіркою.
— Значить, я щось на зразок місяця... купаюсь у променях світла такої зірки, як ти.
— Але місяць має свої переваги. Не важливо, скільки зірок сяє на нічному небі... Я можу бачити лише місяць.