- Це не чесно. Пенні не змушує Леонарда триматися за руки.
— Тому, мабуть, є причина...
— Спітнілі долоні, антисанітарія, дурний вигляд... вибирай...

- Чому ти плачеш?
— Бо я дурниця!
- Це не привід, щоб плакати. Ось я, наприклад, плачу тому, що мене оточать дурні люди. Це мене засмучує.

Я знаю, що ти боїшся розчарувати мене, але я хочу тебе заспокоїти, бо мої сподівання щодо тебе й так невисокі!

Я геній, бо я геній!

— А ці російські ракети є безпечними?
— Ну, безпечні настільки, як це можливо для народу, який подарував нам Чорнобиль.

Якось у нього був напад паніки, бо його голова застрягла у светрі.

— Шелдоне, чому у тебе на столі всі ці не відкриті платіжні чеки?
— Тому що більшість речей, які я планую купити, ще не винайдено.
— Тут, мабуть, буде кілька тисяч доларів. Чому б тобі не покласти їх у банк?
— Я не довіряю банкам. Я вірю, що коли роботи повстануть, саме банкомати очолять заколот.

- Пробачте я спізнився.
- Що трапилося?
- Та нічого, я просто не хотів приходити.

— Ой, нервуємо, докторе Купер?
- Ні. Те, що ти бачиш, — це людина, яку аж трясе від впевненості.

Знаєш, Шелдон, у тебе не так багато друзів, щоб ти міг просто так їх ображати.