Живи, Зобаре, довго, і нехай прийде твоя смерть вчасно.

Я з кременя, Рада, як ця гора.

Чому бути того не минути. Бо немає такого коня, яким від самого себе поскакати можна.

Нікого я ніколи не любила, а тебе люблю. А ще, я люблю волю, Лойко. А волю я люблю більше за тебе.

— Сину  мій, Всевишній наказав нам дбати про душі землян. Але не тут, на землі, настає зцілення грішної душі. Ти, сину  мій, їв хліб беззаконня і пив вино розкрадання.
— А ти знаєш, батьку, яке воно солодке, вино розкрадання?
- Хто ти? Диявол чи недоумкуватий дитя?
- Я Зобар. Перший конокрад у світі, ваше священство.
— Більше вам нема чого сказати?
— Додому треба, попрощатися з усіма. Коней погладити, поплювати їм у морди, щоб не наврочили. Вина розкрадання ковток не заважало б.

Не люби гроші, обдурять.
Не люби жінок, обдурять.
З усіх вин п'янке — це воля.