Схилилася Івушка над самою річкою
Їй теж хочеться на бистрину.
Вона  сумує з ранку до вечора
Все чекає, пухнаста, на свою весну. Схилилась тонка, як небо чиста,
Але самотність не перемогти...
Ах, верба-івушка, коса пухнаста,
Як мені, красуне, тобі допомогти?

Чоловіча дружба з бабиною — важка справа.

Роки, вони як дощ - йдуть, йдуть, та й минають.

Дівки — народ дивний... Біда трапиться — ревемо, щасливі — теж ревемо.