— Пам'ятаєте, ми мали урок про Моцарта?

— Так.

— І ви сказали, що він був музичним генієм.

— Він був талановитий.

— Точно. І в мене є такий самий. Він живе під моїм ліжком.

- Граєш?
- Ні.
- Чому? У тебе пальці відвалилися?

Адже ти ніколи не розлучишся зі своєю музикою... Не важливо, що б не сталося, тому що кожного разу, коли в тебе трапляються неприємності, це єдине місце, куди ти можеш втекти і просто перетерпіти.

Послухайте! Ви чуєте? Музика! Я чую її скрізь: у поривах вітру, у повітрі, у променях світла вона  скрізь. Все, що потрібно, просто відкритися. Все, що потрібно, просто слухати.

Музика – маленьке нагадування бога, що є щось більше у цьому світі, ніж ми. Гармонійний зв'язок між усіма живими та зірками.

Ти маєш любити музику більше ніж їжу, більше ніж життя, більше ніж самого себе.

— Пам'ятаєш, що тато говорив про принцес? Вони завжди шукають принців. А ти ніякий не принц.
- Звідки ти знаєш?

— Тобі подобається музика?
— Більше, ніж їжа.

Я вірю в музику так само, як хтось вірить у казки.

Ланцюг міцний настільки, наскільки міцний його слабка ланка.