А ти ще гаряча, Елісе. Як шкода, що ти по вуха у багнюці.

Я не граю за правилами, а їх встановлюю. І якщо треба – порушую.

Дорогий щоденник, кохання змушує робити нас шалені речі. І, можливо, щось із зробленого мною було неправильним, але, можливо... Можливо, я мала рацію щодо деяких речей. Завтра вранці, коли ми прокинемося, світ знову стане іншим.

Ще одна особливість страху. Іноді він росте разом із тобою. Або скручується пружиною, стискаючи все всередині.

– Скільки разів ти дозволиш їм завдавати тобі болю?
- Поки не вивчу урок, мам.

Проблема з'являється, коли ти поринаєш у домашню роботу. Твій розум запитує, коли ж повернеться зло. Воно серед нас у натовпі, грає в гру, піднімає температуру так повільно, що до моменту, як ми зрозуміємо, що ми в киплячій воді, буде вже пізно.

- Я заплутався, Вероніка.
- Як і всі ми, Арчі. І, якщо чесно, ти менший за інших.

- Зробимо простіше, щоб твій наполовину якісно вбитий мозок зміг зрозуміти. Негайно! Видалити! Це! Нахрен!
- Окей, ця манерно-стервозна поведінка, може, й працювала на бетах, з якими ти зустрічалася в Нью-Йорку. Але ти на території Бульдогів. Але будь ласка – чини опір. Лише зробиш гірше за себе.

Коли хтось тоне, ти можеш спробувати його врятувати, але якщо він не потягне тебе за собою.

У будні з 08.25 до 15.10 ми дотримуємося строго режиму. У нашому житті все контролюється, але потім трапляється щось подібне до вбивства Джейсона Блоссома, і ти усвідомлюєш, що контролю не існує. Є лише хаос. Тим не менш, деякі з нас прагнуть нав'язати та підтримувати порядок у світі, який по суті безладний. Це факт, який незабаром підтвердиться. Непередбачуваним способом.