Не стримуй своїх почуттів, Моллі, життя може перевернутись у момент. Люди думають, що вони вічні, що завжди буде завтра, але це не так. Сем нас цьому навчив – треба жити сьогодні, зараз.

— Слухай, що ви з Моллі робите сьогодні ввечері?
— Ми йдемо до театру на прем'єру балету«Леді Макбет». Їй подобаються хлопці у трико!

Заради Бога, вибачте. Розумієте, мені потрібний інший бланк. Бо я не тим ім'ям підписалася.

— Карле, що з тобою? Ти захворів?
— Щось із животом просто. У тебе є щось? Бісептол?
— Або ціаністий калій.

— Нам складно сприймати життя таким, яким воно  є. Але треба пам'ятати про ваше кохання, адже воно  було справжнім, про турботу Сема, про те, як він тебе любив, ти була для нього всім, у тобі полягав сенс його життя.
- Мені так самотньо.
- Ти не самотня. Ти маєш роботу, ти дуже талановита, ти молода розкішна жінка.
— Я вже не знаю, що реально, про що й думати.
— Думай про себе, як ви були разом і як це було чудово.

— Господи, клянуся, більше ніколи не шахрайствую, тільки врятуй мене від цього хлопця!
— Ну, ні.

— Я хочу, щоб ти передала Моллі мої слова, але перекажи їй дослівно.
- Так. Він хоче, щоб я передала його слова дослівно.
- Моллі, ти в небезпеці.
- Звучить жахливо. І перестань тупцювати навколо мене, ти мене дратуєш! Я передам твої слова по-своєму. Моллі, дитино, ти в небезпеці.

Це дивно, Моллі, любов залишається в серці, її можна забрати із собою. До зустрічі...

— Він усю ніч співав мені пісню про якогось Генрі Восьмого.
— Так само він змусив мене піти до нього на перше побачення.

— Зате ти потрапиш до раю!
— Я не хочу в рай, я хочу в банк, щоб перевести в готівку чек!