- Чим зобов'язаний? Сідайте будь ласка. Романе Андрійовичу, щось не так?
— Ти знаєш, хто тут у тебе працює, Володю? Не знаю за всіх, але цей... я запросив його зайти.
— О Господи... Святі угодники, Господь Всемогутній тільки не...
— Володю!
- Сука...

— Не забудь своїх наркотиків.
- Це пральний порошок. Можеш викинути. Ну чи собі візьми, випраєш щось.

Не варто подяк. Будь ласка, сестричка, що в черговий, другий за тиждень раз витягнув тебе з відділення поліції. А сьогодні що у нас? Правильно. Вівторок. А вівторок, який день тижня? Правильно. Другий.

- Володь.
— Господи, що ті потрібні від мене?
— Там таке діло. Тобі в машину насрали... Жартую, жартую, ні, звичайно.
- Сука...

- Ти зараз серйозно?
— А ти гадаєш, я жартую, чи що? Я заходжу на кухню, причому з дівчиськом, у нас там все добре, розумієш...
— Ти, значить, все-таки замутив з цим теличком, красаво.
- Олеже! Я б попросив не висловлюватися в такому тоні про дівчину, яку я люблю, ясно тобі?
— Ми тільки-но схрестили шпаги...
— Че?
- Ну в сенсі твій член торкнувся мого.
- Ти дурний чи що? Ха-ха-ха. Коротше, Оленка — класна дівка, я давно хотів затягнути кудись і їй, ну... Але це з любові! Це не той випадок, коли я, наприклад, твою дружину... Вибач, брате.
— І що вони розстріляли труп?
— Ось ще раз ось нагадав про дружину...
- Так. Вони розстріляли труп і викликали, ***ь, ментів.
- Ха-ха-ха.
— Тобі смішно, а мені довелося все це розрулювати в день весілля моєї сестри! Наче мені ось зайнятися більше нема чим.

— Гришу, ну гарний знущатися. Ти ось багатий, звичайно, тобі добре, на "Ягуарі" катаєшся.
- А давай змінюватись? Я тобі всі свої гроші, а ти мені живих батьків.

Ну все, плакала машина моєї дружини, тепер мені перестануть давати, а перестануть давати у мене засохне стручок, засохне стручок у мене поїде дах знову, і я знову довбатиму повітря в підсобці.

— Чому ти не можеш спілкуватися зі мною так само, як зі своїми?
— Тому що ти найкраще, що є в моєму житті! Ми всі в бруді купаємося кожен день, в болоті, гівном себе ізмазиваем з ніг до голови. І я також. Беру з великої купи гівна, черпаю і на себе, на себе так, щоб ти чистенька була! Щоб хоч тобі туди не довелося поринати! А ти туди лізеш і лізеш, лізеш і лізеш! Наче тобі... подобається це все. Я хочу, щоб ти була іншою, бо я тебе дуже люблю. Єдиної землі людини по-справжньому. А ти не розумієш. Або вдаєш, що не розумієш. А може, ти й справді така. Я втомився...

- У тебе дружина, діти є?
- Ні. А у вас?
- У кого?
- У вас.
- У вас? У нас є так. Син. Сашка. Да-а-а... Презик порвався. Чи то старий був, чи бракований, чорт його знає...

Якщо я сказав один раз, значить так і є, розумієш? У мене такий характер! Я така людина! І мені треба вірити на слово!