Поліцейський з Рубльовки. Гриша Ізмайлов
Я довіряю Мухичу, як самому собі... п'яному неадекватному п'ятнадцятирічному собі.
Я довіряю Мухичу, як самому собі... п'яному неадекватному п'ятнадцятирічному собі.
Усе. Усе. Кінець. У них тепер ще й сифак. У робітничок моїх сифак! Три сраних порося. Знайомтесь, Сіф - Ніф, Сіф - Нуф, Сіф - Наф. А що ж тепер робити? А я знаю, що робити. Мураха носа приробити, який від сифачини і відвалився.
— Навіщо ти прийшов у людство? Ти хочеш, щоб я почав убивати людей? Так раніше недовго. Хочеш, щоб у мене на жінку не стояв? Так ти цього досяг два дні тому.
- Я?
- Ти! Читав "Гаррі Поттера", Ізмайлов? Ти дементор. Ти висмоктуєш з людей радість і щастя життя. Знаєш, що в мене було до тебе, крім міцного сну? Волосся!
Поясни ти мені, заради Бога, як ти стала начальником? У кого ти відс... тояла в черзі? Кому ти дала... рекомендації?
- Олег, у тебе че, патрон у стовбурі був?!
— Ні, млинець, це був непорочний постріл, Володимире Сергійовичу!
Ізмайлов, що в тебе в голові, демони злягаються, чи що?
- Я працюю. Розумієш? Я ловлю бандитів, тут усі мої хлопці з відділу, Олег Єлісєєв, Діма Котельников, Ізмайлов. Ну, ось же, Олег голос!
- Гав гав гав.
- Ти дебіл, чи що? Що ти гавкаєш, ти можеш дружині сказати, що я на роботі?
— Мені влаштують службову перевірку, підставлять, підкинуть смачний гашиш у службовий сейф і все закриють. Закриють, як пити дати одразу. А потім там знаєте, що буде? А там я господар своїй дупі до першої душової, мене продирять у перший же день відразу ж. Просто тому, що я красивий, сука. Я дуже-дуже-дуже красивий. Христино, розумієте це чи ні?
- Ви не гарний, не хвилюйтеся.
— Ой, не втішайте мене, Крістін, прошу вас, благаю. Я ж чудово знаю, що я просто півнячий Альон Делон. Мене ж там свіженького, рожевенького, щойно привезуть зюсь і пурупупуп та пропелер.
Якщо ти хочеш щось зробити для людини, роби. І не заплющу очі на того, хто тебе любить.