Ти знаєш, як алькантара вбирає запах гівна?

— О, здрастуйте, товаришу підполковнику!
— То я щось не зрозумів, що ти тут робиш? Ізмайлов, чи що, всьому відділу картки роздав?
— Гриша заміщаю. Він зайнятий.
— Стривай, а як ти можеш його заміняти? Ти ж слідок. Твоя справа папірця в кабінеті писати.
— Так, а як інакше? Я один в курсі справи.
- М-м. Зрозуміло. Так, ну це тоді все зрозуміло — це фініш чого. Чунга Чанга. А, і що ви робите соромлюся запитати?
— Ну, на живця ловимо.
- Мг.
— Гроші поклали до кабінету.
- Мг.
— Усім розповіли.
— А чому ж ти тоді не в кабінеті?
— Так, я поставив камеру.
- А-а.
- Ну. Злодій прийде.
- Ага.
— Я, отже, подивлюсь хтось.
- Ага.
— Потім затримаю.
- А якщо він у масці буде?
— Із цим уже складніше.
- Знаєш чому? Так, бо ти дебив, Мухічу. Ти, розумієш це, чи ні? І покоління у вас таке саме. Я, я, не розумію взагалі десь. Ви не хочете вчитися. Ви думати не хочете головою взагалі. Де це ПТУ, де вас випускають? Ти скажи. Я приїду туди, спалю це до чортової матері.

- Пісюн. Голі жінки. Попа. Два писюни. Груди четверті. Голі люди. Сідниця права.
— Ігоре, що з тобою? Що в тебе в голові? Навіть закінчену брехню тут такого не побачить. Яка сідниця? Де тут сідниця? Які голі люди? Це дерево. Це очевидно дерево.
- Аа. То теж можна було відповідати?
- В сенсі?
— Ну, я подумав, раз ти лікар по сексу, треба виглядати щось пустотливе.

— Це меч Елартара.
- Кого?
- Елартар - ельфійський король. Я присягав йому на вірність.
— Ти присягав на вірність королю ельфійському?
- Так
- Ти що тут наркоманиш сидиш?

— Уяви, що є два брати-більчаня. Вони народилися від однієї білки та росли в одному лісі. В один прекрасний день вони розійшлися по лісі і одне білченя знайшло велике горіх і принесло його додому і сховало в дупло на чорний день, а потім пішло у своїх справах. Але поклав він його не акуратно, і горіх випав із дупла. У цей момент прийшло друге білченя, побачило нічийний горіх і з'їло його. От скажи, у чому він винний? Він просто був голодний. Він навіть не знав, що це горіх його брата.
— Грише, яке нах*е білченя? Який нах*й горіх? Ти дружину мою ви * бал!

— Ну і що краще: мільйон чи щира подяка?
— Звісно, ​​мільйон. Але якщо його немає, то зійде і поцілунок. Щоправда, краще б у губи.
- Пішов геть.
— Може, переспимо?

— Кріс, дитинко, а чому у нас у ванній дрочить Мухич?
-....
- Гриш, старий, ти тільки не злись. Це не те, на що це схоже.
- Та що ти.
- Гриша, я не чула, як ти увійшов.
- Муха, ти знову за своє?!
- Вона  мені сама дозволила!
- Крііс!
— Гриша, любий мій, це не те, як це здається. Коротше, це дуже важко пояснити. Ти попросив мене допомогти. І виходить, що в рамках цієї допомоги… виходить, що я дозволила.
- Я тільки одного зрозуміти не можу. Як все це відбувалося? Сидить Мухич такої хати і думає:«Чому б мені не піти до Грицька з Крістіною і не подрочить?»
— Ти не повіриш, та все так і було!
- Серйозно?!
- Чому ти взагалі дверіне закрив?!
— Чого закривати? Всі свої!
- Так, стоп! Яка різниця нахер, закрив чи ні. Це не скасовує того, що він там свою кукурудзину розчищав.
— Блін, як соромно.

— Чи можна отримати абонемент річний у твій фітнес-клуб? Начальнику подарувати хочу. У нас стосунки не дуже складаються. Мені здається, що він мене замовить...
— Ходімо, зробимо. Ти мені ще живий потрібен.
— Ну, ясна річ. Як дітлахи без батька будуть.

- У мене дід до Берліна дійшов! Який я тобі *** скінхед. Нас тоді на посилення в інший район поставили, а там бомжі.
- Бомжі. І?
- Воші. Бомжі. Нахопився і довелося голитися наголо. Що? А Наташка ввечері з ринку приходить, пішла кавун купувати, а їй цей«чорнослив» там каже:«Навіщо тобі кавун, у тебе свої кавуни добрі» і за дупу її схопив, сука.
- А ти?
- Я? Дружину мою за сраку схопили, нормально? Ну, ти як би вчинив? Взяв бейсбольну биту та пішов гасити його. Ну, Наташка природно зі страху нічого не пам'ятає, звичайно ж, а вересень місяць на дворі був, а їх же на районі як гівна в цей час
— І ти вирішив усіх загасити?
- Кого знайшов. Ну, то широким поливом. Я ж розумієш дружину. Мені ж насрати, що вона не російська. Та я б і росіян загасив, якщо така справа. Для мене всі рівні, розумієш. Просто там таке почалося. І все через воші.
— Володю, як кавун?
— Та ніби настали в нього.

Кохання — це коли ставиш інтереси іншої людини вище за свої...