— Володимире Сергійовичу, ось ви де. Я всюди вас шукаю. Перевірка у нас. Зам. начальника міської поліції За двадцять хвилин буде тут.
— М-м-м... Е*ать-копати.

— Ну ти знаєш, як це хрінова, коли ти когось любиш, а він тебе навіть не розглядає в цьому вигляді?
— Я вже знаю, повір...

— Вибачте, Грицько сказав, що ви найкращий слідчий на даний момент у цій будівлі.
— І він має рацію. На сто відсотків. Хтось у відпустці, хтось у справах, хтось у прокуратурі. А я тут єдиний. Отже, по-любому найкращий.

— Яковлєв, ти дурень?
— Ні, товаришу Генерал-Лейтенант. Я просто вже розслабився, ліки прийняв.
- Яке?
- Горілку.

— У сейфі підполковника Яковлєва завжди лежали три речі: підписана заява про звільнення, де треба було тільки поставити дату, четвертинка біленька та пістолет з єдиним патроном. Довів його до цього один із співробітників на прізвище Ізмайлов. Звільнити якого було неможливо через його численних корупційних зв'язків.
- Так!
- Володь.
- Господи, що тобі потрібно від мене?
— Там така справа. М-м. Тобі в машину насрали.
- Ах!
— Жартую, жартую. Ні,  звичайно!
- Сука! Ти!
— Спокійніше, Володю. Жарт старий, але з кожним разом працює все краще.
— Чого ти хотів жартівник?

— Приходив чоловік із пожежної інспекції. Ось ціна. Інакше не відкриємось за вимогами.
— Алене, ну тут правда дофіга всього збирати і гроші не те щоб... копійки так. Ну і так швидше буде, жодного геморою. Їм теж треба якось годуватись, розумієш?
— Грише, це не карбували.
— Я його гримну.

Товариш підполковник. Невелике уточнення. У трупа стояк записувати як особливу прикмету або...

— Христина хоче поставити всі свої заощадження на улюблену збірну Ліхтенштейну.
— Ви все програєте.
— А ми віримо в успіх.
— Мені сьогодні наснилося.
- Чого?
- Це до грошей.

— Ну... як то кажуть, хто рано встає...
—... тому весь день хочеться спати.

- Hello всім! Опера викликали?
— Може, й викликали. Тільки ось чому замість нього перевертня надіслали?