Недостатньо просто любити. Потрібно любити вчасно.

Так почнеться матріархат.

Коли людина закохана, вона дивиться на життя крізь рожеві окуляри: все здається чудовим і ти стаєш схожим на плюшевого ведмедика, який постійно усміхається.

Здається, в кожному раю відбувається те саме: хтось кусає яблуко і все летить до біса.

Дам тобі одну пораду. Не закохайся під час пограбування. Погана прикмета.

Якщо ви замислитеся, інстинктивно людина завжди, завжди стає на бік найслабших, переможених. Так що, якщо ми покажемо всім нашу слабкість, наші рани, що ми знаходимося на межі капітуляції, це викличе потрясіння.

Коли досягнеш дна, знизу завжди можуть постукати.

— Ти не можеш закохатися лише за 60 годин.
— За 60 годин я вистрілив у тебе та витягнув кулю. А потім ми спали разом. Дай мені ще 24 години і я, можливо, попрошу тебе вийти за мене заміж.
- Добре, я залишусь. Але що стосується бажання одружитися, ти маєш дати мені ще трохи часу, добре? Я не знаю, можливо, 16 хвилин або близько того.

Справжній хаос не галасує.

Смерть може виявитися найкращим шансом для життя.