- Фальшивий маршал, липова кредитка. У тебе є хоч щось справжнє?
- Сиськи.

Я тут подумав... скільки ж нечисті існує лише тому, що люди вірять у неї?

Мабуть, моя доля — підводити коханих людей... Я підвів батька, а тепер, виходить, і тебе підведу, так?

— Ти співаєш«Металіку»?
— Це мене заспокоює.

— Ми хочемо, щоб ти розслабився та налаштувався.
— Я зараз засмутюся і піду!
(- Ти нам потрібен незворушним.
- А я візьму, обурюсь і свалю!)

- Думаєш, ви господарі планети? Хто дав вам право?
- Ніхто не давав. Ми взяли його самі.

— Навіщо тобі стільки цигарок? Ти ж не куриш!
— Жартуєш? Це тутешня валюта!

Якщо вже я у що не вірю, то це у збіги!

— Сем, я не менше за тебе хочу розрахуватися з Гадріелем. Але твоє життя дорожче. Знаєш, перебування людиною змінило моє ставлення не лише до їжі. Воно змінило моє ставлення до тебе. У сенсі тепер я розумію твої переживання.
- Це ти про що?
— Єдина людина, яка лажала ще частіше і крутіше, ніж ти... це я. І тепер я знаю, як це відчувати провину. Знаю, як це... Тепер мені відомо, як це шкодувати, Сем.

Я в порядку. Наступний, хто запитає, чи я гаразд, отримає по морді.