Чорт! Ця робота, робота, робота... Гроші ніколи витратити!

У тебе що, алергія на виразні відповіді?!

— Ти хочеш пройти прямо дорогою повз демони і кроти і застрелити Диявола?
- Так.
- Гаразд. Якщо тобі не подобається«безрозсудний», скажу«необачний».
— Ти йдеш чи ні?
- Звичайно.

Світ - самогубець, ми його рятуємо, а він знову наковтається пігулок.

- Суцільна хімія. Ти читав етикетку?
- Ні. Я прочитав«пиріг», а решту просто«бла-бла-бла».

— Легше... завдавати болю людям, яких я люблю?
— Легше завдавати болю людям, яких ти не пам'ятаєш... що любив.

— Простіше... вбивати дорогих мені людей?
— Простіше вбивати людей, яких ти забула.

— Схоже, зачинено. У тебе є відмичка?
- Звичайно! [вибиває ногою двері]

— Заправляєшся зранку гамбургером?
- Я продав душу. Мені лишився рік. Проблеми ожиріння мене не турбують. (— Жуємо на сніданок чизбургер з беконом?!
— Я продав душу, через рік помру. Плювати на холестерин!)

Я більше не беру участі у війнах. Я спостерігаю за бджілками.

- Примари, значить?
- Так.
- Зомбі?
- Точно.
- Лепрекони?
- Дін!
- Вони теж страшні! З крихітними ручками.