— Щоправда, навіть у Стенфорді, я так по-справжньому й не вписався в атмосферу.
— Бо ти виродок.
- Так, дякую.
— Я теж виродок і завжди буду з тобою.

Найчастіше виявляється, що чим менша людина володіє, тим вона щедріша.

– Я вбив тебе.
- Сюрприз!

— Чому ти мене не будиш?
- Тому що я класний брат?

— Важко щиро вірити у щось і так обдуритися.
- А знаєш, що дивно? Я вірю. Правда! Не можна вірити лише тоді, коли відбуваються чудеса, віра має бути і коли їх немає.

Єдиний, хто всім тут псує життя частіше, ніж ти сам, — це я.

Ти подивися, що наробили тут шість мільярдів людей. А всю провину звалили на мене.

— Може це кара, а може це нездорове, гарячкове, хтиве, перекручене, садо-мазо кохання …
— Гаразд, гаразд, щось ти захопився, ковбой! Він хотів сказати, що б не трапилося — ваше кохання живе.

— Касе, ти живий! Де ти був?
— Дозволь я перефразую. Де ти вештався?

- Катись у пекло, тобі там саме місце! Сподіваюся, я ще побачу, як твоє тіло обвалиться і сповзе з кісток! Сподіваюся, ще почую твої крики!
— Я ось сподіваюся, що ти заткнеш хліба, але чого на світі стоїть надія?