— Зважись дожити до кінця тижня. Усміхайся тому, що живий, і це головне. Потім повторюй це наступного тижня.
— Значить, прикидатись?
— Я називаю це професіоналізмом. Зроби це правильно, з усмішкою, або не роби взагалі.

— Примари не можуть з'являтися у певні години дня.
— Так, фрики з'являються лише ночами.

Ти не перший солдат, якого я забираю з поля бою, і всіх їх переповнювали ті самі почуття. Вони можуть піти. На карту поставлено перемогу. Але вони помилялися. Битва тривала без них.

Життя марна, якщо не знайти своє щастя.

— Але якщо ти знаєш, що є зло, то чому не повірити в добро?
— Я бачу, що зло робить із добром.

Найкраща дичина — це люди. Що може бути краще, коли їхнє життя в твоїх руках?

— Отже, ви мій мозкоправ? Ось уже мені пощастило.
— А ви мій параноїдальний шизофренік, який страждає на нарцисизм і релігійний психоз... звезло мені.

Адже ти переживаєш за нього. А все, що він робить, це переживає за тебе. Хто тут взагалі живе своїм життям?

- Все нормально, синку?
— У мене дзвони в голові вечірній дзвін набивають! Дивно!

Ти завжди такий гордовитий, коли в тебе клинком тицяють?