- Вибач.
- За що?
— За те, що викинув тебе з бункера. За це, ем... і за те, що не сказав про Сема.
— Ти думав, що його життя поставлене на кін.
— Так, мене обдурили.
— Я думав, що рятую Рай. Мене теж обдурили.
— Так, кажеш, ми з тобою пара гальмованих недоумків?
— Я віддаю перевагу слову«довірливі».

- Ти не людина, Сем.
- На себе подивись!

- Я був там не чотири місяці.
- Що?
— Це тут чотири, а там час триває зовсім інакше. Чотири місяці йдуть за сорок років.
— О, Боже!..
— Вони мене різали і рвали так, що живе місце не залишалося... Але я ставав єдиним цілим. Як за помахом чарівної палички, щоб почати знову. А наприкінці дня, наприкінці кожного пекла дня, Аластар приходив до мене. Щодня... І пропонував вихід. Він пропонував мені угоду. Мої тортури припиняться, якщо я сам стану катом. І щодня я посилав його. Щодня я згадував світло сонця... Цілих тридцять років... Але потім я зламався, Семмі. Я не зміг... І дав свою згоду. Вибач, Господи, я сам став драти їх на шматки! Я втратив рахунок цим... Цим... нещасним...
— Дін, але ж ти протримався цілих тридцять років, хто б ти не був...
— Ця пам'ять... Вона  завжди зі мною. Якби я міг не відчувати, Семмі! Якби міг послати всі почуття до біса!

Коли до тебе заявляється хлопець, який щойно врятував світ, можна вибачити йому кілька недоліків.

- Тяжка нічка?
— Ніч весела. Ранок тяжкий.

- Що ти таке?
- Я ангел.
- Цього не може бути.
- Чому?
- Тому що я атеїст.

Бути людиною означає віддавати свої борги.

— Ви знаєте, що його старший брат Дін помер і був убивцею?
— Ах так, Діне, паршива вівця... але красень!

— Ти збирався полювати? Зі мною?
- Я дуже люблю комедії про напарників.

Фінал - справа не з легких. Початок зможе написати будь-яка мавпа, а ось закінчувати завжди важко. Як ти не намагайся звести кінці з кінцями, фанати все одно будуть незадоволені. Залишаться дірки у сюжеті, і звичайно ж у фіналі завжди має бути розв'язка.
Дін і Боббі ще довго не побачать один одного. І до речі, через тиждень Боббі полюватиме на Ругару в районі Дейтона, але вже без Діна.
Дін не хотів, щоб Кас рятував його. Просто кожна його частка, кожна клітинка хотіла померти... або знайти спосіб повернути Сема. Але він не зробить ні того, ні іншого, бо він дав обіцянку.
До чого все це зводитися? Важко сказати! Може це було випробування для Сема та Діна? Особисто я думаю, що вони впоралися. Йдучи проти добра, зла, ангелів та дияволів, долі та самого Бога, вони зробили свій вибір. Вони обрали сім'ю. Хіба не в цьому весь сенс?
Безперечно, що закінчувати важко... А втім, нічого не закінчується, правда?