— Ми завжди чудово святкували Різдво!
- Ти нас ні з ким не плутаєш?

— Що з ним трапилося, чорт забирай?!
- Я.

Чувак, не плутай реальність із порно. (Дін, ти знову плутаєш реальність із порнухою!)

— Це справжня зброя?
- Так. Це справжня кам'яна сіль. І справжні фальшиві посвідчення.

— Зараз вгадаю, чи приїхали за антикваріатом?
- Як ви здогадались?
- По очах бачу. Ну що, одне двоспальне ліжко?
- Що? Ні, ні, ні, що ви! Дві окремі. Ми брати.

— Я сам тебе прикінчу.
- Яка краса! Враховуючи, що ти весь у мене.
- Це ще як розуміти?
- Ти не перестаючи думаєш про неї з того часу, як побачив, як вона капає з леза ножа.
- Ти помиляєшся.
— Казки розповідатимеш братові. Я можу зазирнути у твою голову. Твої думки біжать лише однією звивиною — кров. Кров. Кров. Жага влади. Така сама, як завжди. Ти знову хочеш стати сильним. Але не просто сильним, а найсильнішим. Добрі наміри – найшвидший шлях у пекло, приятель.

Ви не заслужили пощади. Жоден із вас.

А може, примари зривають зйомки, бо вважають, що фільм — фуфло? І в цьому вони мають рацію.

— Настали дивні часи.
- Вони завжди були дивні.

- Ти ж обіцяв не витягувати мене з Ада.
- Так, я збрехав! Подай на мене до суду!