— Я не можу зупинитися зараз.
— Можеш. Береш і зупиняєшся.
Що з тобою діється, Сем? Куриш, шпурляєш у людей пляшки, це швидше в моєму стилі, ніж у твоєму.
— Амара забрала весь біль, вона запалила щось у мені...
— Правда тепер ти вбивця з сокирою.
— Розслабся, Дін.
— Поцілуй мене в зад!
— Ооо... Та ти поет!
— А що потрібно?
— Сіль. Багато солі.
— Солі?
— Тут що, луна?
— Треба поговорити із винним.
— Можна спробувати, але навряд чи він відповість нам — копи всадили в нього вісім куль.
— Знаєш, а ми з тобою чудова команда. Як у комедії про друзів, лише без комедії.
— І без напарників.
— Коли я сказав батькові, що боюся відчиняти шафу, він дав мені револьвер.
— А що ти хотів?
— Але ж мені було дев'ять років!
Спокійно, Сем. Я тебе за цигарки не продам.
Немає місця краще за вдома.