Я ніколи не була на піжамних вечірках, тож принесла горілку.

Секрети завдають біль.

— У нас стільки спільного.

— Депресія, самоприниження...

— І він знає, що нічого фізичного в нас не буде.

— Я сподіваюся, що ти передумаєш.

— Не передумаю!

Світ тягнеться далеко за межі цього маленького поля мрій, на якому ми танцюємо, і я хочу побачити цей світ.

Я ненавиджу це традиційне, жорстоке суспільство, і цю дурну культуру дотримання норм. Ну знаєте, всі слухають однакову штучну музику і роблять однакову штучну роботу, і одягаються в однаково штучному стилі.

Вибач, Малькольм, за те, що я сказала, що в тебе великий член. Тепер бачу, що помилялася.

У дитинстві, в таборі для скаутів, я ніяк не міг навчитися зав'язувати вузли. Усі казали, що маю пальці не ті. Дивись, які у мене тепер спритні пальці. Хочеш, я розповім тобі про один із найкращих днів у моєму житті? Це було у тому ж таборі. Я ненароком описався, але мені не дозволили вийти з кімнати. Хлопець не пускав мене. Він знущався з мене. А я взяв і назвав його дебілом. Я вилаявся на нього і послав його до біса. І все відразу замовкли, бо я сказав погане слово, а потім почали сміятися. І я не міг зрозуміти, чому вони сміються: через те, що я описався або через те, що я сварився. Я намагався руками прикрити мокрі шорти, але це лише привертало увагу. І всі сміялися все більше й більше.
А Пітер, мій брат, був іншим. Він був вожатим. Його всі шанували. До речі, із вузлами у нього теж не було проблем. Вони з татом часто тренувалися та зав'язували вузли. Загалом, він підвівся, взяв мене за руку і відвів у туалет. Він зняв з мене шорти, помив мене, потім зняв свої шорти і вдягнув на мене. Потім він поцілував мене в щоку і повернув назад. Він був в одних трусах, а ніхто не сміявся. Це був найкращий день у моєму житті.

— Знаєш, що найболючіше, коли твоє серце розбите? Втратити спогади про ті почуття. Постарайся і збережи їх, бо якщо вони підуть, ти більше ніколи їх не повернеш.
- А що потім?
- Тоді ти просто заб'єш на весь світ і все, що в ньому...

— Ти колись була закохана?
- Не думаю.
— Хочеш, щоб я тобі описала це почуття?
- Ну добре...
- Ти пам'ятаєш, як їхала зі мною в машині швидкої допомоги після того, як я намагалася накласти на себе руки?
- Звісно.
— Ось яке це почуття.

Ти граєш на кларнеті, а мене хочуть мужики. Це талант, подруго!