- Урра! Чудово спрацьовано, хлопці. Давайте завтра не прийдемо? Візьмемо відгул на день? Ви куштували шаурму? У двох кварталах звідси роблять якусь шаурму. Не знаю, що це, але мені заманеться.

Я пам'ятаю себе тінню, відкинутою променями твоєї величі.

- Ти програєш.
- Невже?
— То вже ти влаштований.
— Ваші герої розпорошені, фортеця, що літає, падає з небес. У чому я помилився?
- У тебе немає  переконань.

- Командуй, капітане.
- Добре, слухайте. Поки не закриємо портал, їх потрібно стримувати. Бартон, піднімайся на дах. Дивись в обоє. Шукай групи та одинаків. Старк тримає периметр. Якщо хтось відійде далі, ніж на три квартали, жени назад чи спекли.
- Підкинеш мене?
- Звичайно. Тримайся міцніше, Леголасе.
- Тор, притисніть їх на виході з порталу. Загальмуй їх. У тебе блискавки. Підсмаження ублюдків. Ми з тобою (Наташе) залишаємось на землі. Будемо битися тут. А Халк... Вріж їм.

— Все життя твоє просякнуте кров'ю, що сочиться, і ти думаєш, порятунок того, хто нічим не кращий за тебе, щось змінить?! Це вульгарна сентиментальність! Жалюгідні дитячі моління! Злидні! Ти брешеш і вбиваєш на службі у брехунів та вбивць. Вдаєш, що сама по собі, що в тебе свої правила, які скрасять весь цей жах. Тільки... Він частина тебе. І ти ніколи його не позбудешся... Я не зачеплю Бартона, поки він не випатрає твою шкуру! Грунтовно. Не поспішаючи. Такими способами, яких ти боїшся. А коли він прокинеться, щоб побачити справу рук своїх, я розкрию йому череп! Проторгувалася, що миготить дівка?

Твої амбіції нікчемні і походять із дитячих образ.

- У мене є армія.
- А у нас Халк!

— Інтелектуальна розвідка-організація й боїться інтелекту... Якось не круто.

— каже життєздатна модель Тоні Старка. Залиште повідомлення.
- Це терміново!
- Тоді термінове повідомлення.

— Цей хлопець не зі слабаків.
— Ти теж непоганий… для твоїх років. Дружиш із аеробікою?
- Що?
— Така зарядка. Ти багато пропустив... поки був Капітаном-Сосулькою.