- Не ревнуєш?
— Ніколи.

Хто не повернеться, тим є пам'ятник до неба, і кожне ім'я  золотом.

Подумаєш, наречена втекла! Радіти має. Копійка їй ціна, якщо такого красеня, справжнього героя, на якогось тилового щура проміняла! Це вона своє щастя втратила, а чи не він! Так їй треба! Не гідна! Дрібна у неї душонка! Хіба розуміють вони, які хресні муки ви несете за них? Ти проти найстрашнішого вистояв, проти смерті. В очі її бачив, сам на неї грудьми йшов, а вона нікчемного випробування часом не витримала. Таким, як вона, загальна наша чоловіча зневага! Нема  їм прощення!

- А що ти мені подаруєш?
- Секрет.
— Якщо щось смачне, я одразу з'їм і скоро забуду. Подаруй мені щось на довгу пам'ять, щоб пам'ятати аж до старості.

— Я, наприклад, давно вже одружений.
- Та НУ! Чи давно?
— А ще в десятому класі закрутився.
— От до чого освіта доводить.

Моя єдина, вітаю з твоїм днем ​​народження... Цього дня ти з'явилася на світ.
Втекти від тебе важко. Але що робити, інакше не можна. Війна! Це необхідно. Не можна жити колишнім життям і веселитися, коли на нашій землі йде смерть. Ми ще щасливі. Люблю, вірю у тебе.
Твій Борис.