Як же все—таки складно змінюватися, особливо на краще. Хтось упевнений, що він ідеальний, і змінюватися повинні інші. Хтось вважає, що змінюватися надто пізно, а може, просто боїться це робити. Але одне я знаю точно: заради коханої людини можна і треба змінюватись.
У кожного з нас у житті є люди, без яких ми не уявляємо свого існування. Сама думка про те, що вони можуть зникнути, приводить нас у жах. Ми сліпо любимо їх і готові нескінченно довго заплющувати очі на їхні помилки та провини. І це відбувається доти, доки в нас живе віра в цю людину. Але втративши її одного разу, ми розуміємо, що замість нього всередині залишилася лише порожнеча.
— А куди це ви?
- У запій, хочете зі мною?
— Ні, дякую. Ніколи там не був.
— Даремно, чудове місце.
— А мені казали, що у цьому ресторані шеф-кухар — жінка.
-... Я по гороскопу діва.
Іноді дуже складно висловити словами те, що діється у тебе всередині. У когось виходить знайти цим словам адекватну заміну, а за когось краще за слова говорять вчинки, а хтось просто стоїть мокрий у центрі величезного міста і просто не знає, що робити далі.
Ми всі хочемо здаватися сильними, але все життя шукаємо людину, якій не страшно зізнатися у своїх слабкостях.
- У вас заброньовано?
- Ангеліна, ти взагалі, чи що?! Не впізнаєш мене?
— Я не знаю, чи можна вас впізнавати чи ні.
Знайомся, Тайсоне! Це Віка. У Вікі гарні ноги. Знайомся, Віка! Це Тайсон. У ньому немає нічого гарного, він взагалі моральний виродок.
Щодня життя дає нам тисячі різних можливостей: можливість змінитись, можливість почати все спочатку або можливість проявити себе з іншого боку та відкрити нові таланти. Головне — не упускати ці можливості, адже може вийти так, що другого шансу доля не дасть.
В силу своєї природи, ми дуже часто крокуємо саме в прірву, тому що дивимося кудись нагору, на вершину своєї тупої самовпевненості. Ми падаємо, страждаємо на біль, встаємо, йдемо далі і знову падаємо. І так нескінченно. Може, вже варто почати дивитися під ноги?