На життєвому шляху ти втрачаєш багато: мрії, друзів, ілюзії... Твоє серце ніби розбивається на дрібні шматочки... Головне — не втрачати віри... Весь час повторювати, що ніколи не пізно, що завжди можна розпочати спочатку... і тоді до тебе повернуться сили.
Кілограми приходять без запрошення, а йдуть відчайдушно опираючись.
Друзі нічого не винні бути досконалістю, досить те, що у важкий час вони поруч.
Не зраджуй своїх мрій. Коли тобі захочеться все кинути, закуси міцніші губи. Твоя правда - це твій скарб, за який варто боротися. Поразка загартовує сильних духом та посилює смак перемоги.
Іноді ми вибираємо шлях, підкоряючись не розуму, а велінню серця. На ньому нас і чекають найсильніші переживання і найяскравіша любов — неможливе кохання.
Мамо, ти від мене за тисячі кілометрів і вважаєш, що тобі видніше?... Ну і зір у тебе!
- Ти плачеш через мене?
- Так! Що ти народився на світ?
Наша дружба міцніша за будь-який ланцюг. Вона не залежить від наших слів та вчинків. Вона міст над прірвою, теплий плед у холод. Навіть відстань її не зламає. Ти зберігаєш моє серце. А я твоє...
— Мануелю, на тебе чекають хлопці. Без тебе футбол не в радість.
- Так... Без мене матч не відбудеться.
- Чому?
- У мене м'яч...