- Ти тепер і стрибки підтасовуєш? А дозвіл на це від Біллі Кімбер отримав? А? Тоді що за справи? Думаєш, нам по зубах і китайці, і Біллі Кімбер? Так у Біллі ціла армія!
- Я думаю, Артуре. Це моя робота. Я вважаю. Щоб тобі не довелося.

— Томас Шелбі був прохідником та підривником. І його прохання настільки забавні, він просить міністерство дати йому експортну ліцензію імперії і вказав конкретні країни: Індія, півострів Малако, Канада та Росія. Також він планує перевезення фабричних товарів з Бірмінгема до Попленду.
— І ви збираєтесь виконати його прохання?
- А що такого, майоре Кемпбелл? Ми просимо його вчинити вбивство від імені корони, він ризикуватиме своїм життям, його прохання на цьому тлі мінімальні. Загалом перекинутися парою слів за ланчем із міністрами.
— Сер, за всієї поваги, Томас Шелбі — вбивця, головоріз, бандит та гангстер.
— Так, але він рив тунелі під ворожим фронтом, щоби нам не знесли голови артилерією.

- Томмі, я хочу, щоб серед усіх людей у ​​світі саме ти оцінив мою сміливість.
— Сміливість — це бути в тих місцях, де не були інші чоловіки. А про Ліззі Старк такого сказати не можна.

— Вдома люди зовсім інші.
- В сенсі?
— Спокійніше, беззахисніше.

— Я прийняв би твою кулю. Я заслужив на неї.
— Ти залишишся тут зі своїми думками, зі своїм життям та війною. Я рада, що не вбила тебе, це було б милосердям.

— Їй потрібна допомога.
- Боже! Вона  ж Шелбі! Вона  ж сестра диявола Гострих козирків!
— Але сама вона  ангел.

— Що за хрень трапляється з ним останнім часом?
— Якби я знала, купила б ліки в аптеці.

У тобі розсудливість матері та нерозсудливість батька. Бачу, як вони борються. Нехай переможе мати.

Ти знав, що божевілля дарує волю? Інакше ми просто селяни, які підкоряються законам. Я бачу, що в тебе теж живе це божевілля.

Я хочу, щоб він визнав, що той, хто бореться мечем, від нього ж, чорт забирай, і вмирає!