— Ти брюхав Аду, бо вона Шелбі? Думав, чи це допоможе тобі стати кимось? Я не дозволю зганьбити життя моїй сестрі, заради твоїх планів.
— Господи, ти справді віриш у це? Я люблю її, Томмі. Люблю з того часу, як їй було дев'ять, а мені дванадцять. І вона любить мене. Ти хоч таке слово знаєш?

— А скільки коштуватиме ваш костюм?
- Я не плачу за костюми. Або вони за рахунок закладу або заклад згоряє.

Там, у Франції, я звик дивитися як вмирають люди, але не звик до виду вмираючих коней, вони важко вмирають.

Політика — це коли навмисно роблять щось краще для одних та гірше для інших.

- Ти не звик не отримувати того, чого хочеш, Томмі. Тобі потрібний був мій паб, і ти забрав його.
- Тобі за нього щедро заплатили.
— Спочатку я отримав ультиматум, як і решта: або роби, або... І все одно, кумедна штука, адже всі в окрузі хочуть, щоб ти переміг. Думаю, це тому, що ти сукін син, але ти наш сукін син.

- Частина тебе хотіла мене.
- У мене немає  частин.
— А частина мене досі хоче тебе. І не лише ця частина – частина моєї душі. Що це, протилежності чи те, що впирається в моє серце? Як би там не було, воно належить тобі.

— Там ваша сестра народжує, а ви дбаєте про машину.
— Від чоловіків тут мало толку.
— Але ж ми можемо випити.

— Зате ти отримаєш те, що завжди хотів.
- І що це?
— Ти двічі намагався повіситись, а тепер король це зробить за тебе.
- Що я за ідіот? Я нічого не цінував, Джоне.
— Ти що, розклеюватись надумався?
- Малювання. Раніше я добре малював. Даремно я не слухав у школі.
- У якій школі? Ти там не з'являвся.
- Я малював коней. Жеребців. Здоров'яних, вони були як живі. Я багато чого не зробив у житті. Гарного. Ада мала рацію.
- Заспокойся, ніхто тебе не повісить.
- Хто сказав?
- Томмі.
- І як цей Гудіні звільнить мене від кайданів?

Ви солдат, я солдат. У нашій країні є особи, які готові вбивати — треба зустріти їх без страху.

Якби не я, ти вже став би димом над моргом.